#Враження_про_одну_книжку 

Книга читається легко і майже на одному диханні - не зважаючи на достатньо непросту і болючу для нас тему. Автор - психотерапевт зі Львову - написав свої роздуми про війну і описав основні психічні стани під час війни (тривожність, почуття провини, злість і ненависть, втома, апатія, депресія, смуток, розлука, самотність та ін...), спираючись як на власні переживання і досвід, так і на переживання своїх клієнтів. Це додає книзі емоційності, невимушеності, чесної суб'єктивності.

Вважаю, що особливістю цієї книги є те, що вона була написана на самому початку повномасштабного вторгнення - дуже швидко, спонтанно. Вийшла така собі хроніка переживань того періоду, що вже має певну історичну цінність (і буде мати надалі). 

В цілому, ця книжка справила на мене гарне враження, хоча були моменти, які викликали з самого початку дисонанс. 

🧡Сподобалося: 

🔸Ідея вести ЩОДЕННИК ВІЙНИ як один з найкращих способів боротьби з тривогою на когнітивному рівні (думки). Автор описує такі функції щоденнику: 1) впорядкування хаосу тривоги; 2) оприлюднення всього спектру емоцій, усієї тривоги, яка в нас є, найважливіших і найтемніших наших думок; 3) дозвіл на емоції; 4) можливість розібратися, що з цього всього є правдою, а що - неправдою... 

🔸Наведення висловлювань своїх клієнтів.

🔸Опора на різноманітний досвід переживання війни різними групами українців (ті, хто залишився в Україні/у себе вдома та ін.; ті, хто переселився або взагалі був вимушений виїхати за межі України; ті, хто щось чи когось втратив...; ті, хто став на захист...; ті, хто наодинці; ті, хто має сім'ю та ін.) без ідеалізації та/або засудження конкрених виборів.  

🔸 Звернення уваги на питання ненависті до своїх як на проблему (це місце, де треба зупинитися, бо ворог один - зовнішній). 

⚫️Викликало дисонанс:

◾️Одна з ключових наскрізних ідей: "будь-яка емоційна реакція є нормальною на ненормальні обставини війни". Це розповсюджена зараз думка, яка працювала на певному етапі. Але її треба дуже обережно використовувати, а не "піднімати прапором і гордо під ним іти"... Як на мене, треба рухатися далі вже від цієї ідеї, щоб в цих "ненормальних реакціях" (які дорівнюють до нормальних) не застрягти і не потонути зовсім. Свідомо працювати над відновленням і своїми реакціями на цю вже тривалу війну, моделювати свій стан і вчити цьому інших, хоч це і складно (після того, як прийняти всі ці гойдалки)...  - На це я звернула увагу на початку ознайомлення з книгою ще в серпні (2024р.); після того, як прочитала всю книжку, цей дисонанс не зник. Ще більш рішуче вважаю, що цю ідею про те, що "будь-яка емоційна реакція є нормальною на ненормальні обставини війни" треба припинити активно використовувати, щоб не сприяти як раз застряганню в цих "емоційних гойдалках війни", переключати на дії, включати свідомість та ін. 

◾️В цілому книга, як на мене, є відображенням суто емоційного рівня переживань війни. Цей акцент на емоціях, на емоційному інтелекті теж зараз в тренді, але... Є ще інші виміри у людини, інші інтелекти (і екзистенційний, і духовний, і "звичайний" (IQ)). 

🟣Здивувало: 

🟪 А здивувало те, що автор описує переживання глибокої втоми в наслідок війни - на тому, первинному етапі... Так, ми всі втомилися, виснажилися і т.д. Але, згадуючі свої власні переживання війни, я не можу сказати що тоді, на початку повномасштабного вторгнення, для мене це переживання втоми було актуальним і ключовим... Здивувало, чисто по-людськи, що це описувала людина зі Львову, куди теж періодично "прилітало", але в цілому в наших краях (Запоріжжя) об'єктивно (з моєї суб'єктивної точки зору) більш неспокійно із-за наближеності до лінії бойових дій... Здивування абсолютно щире насправді... Цю втому, про яку пише автор, я, наприклад, стала відчувати дуже сильно в останні кілька місяців... Цікаво, як цю втому ми будемо відчувати ще через деякий час... 🤔

💛 А взагалі-то Автору - величезна вдячність за цю книгу, цю емоційно-психологічну хроніку того періоду війни. Це, беззаперечно, має цінність. Вважаю, що принаймні, один раз цю книжку варто прочитати, щоб "звірити" свої переживання війни з досвідом інших, відчути і викоремити свої переживання, переключитися з суто свого досвіду - на досвід інших, замислитися про ресурси.

@Тетяна Бородулькіна