Про метафоричні практикуми

Перші роздуми...

Мені здається, що цей предмет - нагадування про щось цінне... Сам цей предмет і може символізувати певну цінність. Можливо, мені потрібно зрозуміти, що саме я передаю через ці практикуми іншим... В чому їх цінність? Що саме "візьме" і "понесе з собою" людина після нашої роботи зі смислами? Щось маленьке, легке, просте, водночас - цінне, те, що завжди може бути з тобою... Це може бути і певним нагадуванням про щось, що є важливим... (надпис на цьому предметі може бути символічним нагадуванням про певну цінність).

Продовження опису картки...

Ця взаємодія відбувається на відкритому просторі. Навколо ми бачимо: землю, воду, небо... (фактично всі 4 стихії тут представлені, а вогонь, тобто тепло, символізує літо). Є дві людини на передньому плані... На задньому плані видно якийсь корабель, він без вітрил... Цей корабель - у середині картки (в площині "право-ліво"). На палубі нібито є люди. Чи видно тим, хто на кораблі, цих двох людей, які щось передають один одному? - Навряд чи. Але, впевнена, що ці двоє бачать його. 

Про Свідка..., Або Подальші роздуми...

Цей корабель асоціюється у мене зі Свідком, стороннім спостерігачем для цієї основної ситуації на картці. Що це за Свідок? Напевно, Духовний вимір, вимір Я, вимір совісті, духовних цінностей, Бог (?)... Доречі, на одній зі своїх лекцій про екзистенційний інтелект Ігорь Козловський (український вчений, релігієзнавець, в'язень сумління) задає своїй аудиторії слухачів запитання: "Коли, в який момент цінність прорастає в вашу особистість?" Відповідь лектора (після тривалого обговорення та спільного пошуку) була і для мене неочікуваною... - "Коли з'являється Інший, Спостерігач"...

"Погляд зверху" ..., Або Деякі нові смисли та розуміння специфіки моїх метафоричних практикумів...

Мої метафоричні практикуми зазвичай проходять в теплій атмосфері, де дійсно відбувається взаємообмін смислами між мною, як ведучою, та учасниками (а також між учасниками, якщо їх декілька), що дозволяє по-новому подивитися на власну ситуацію (запит, справу, дію та ін.). На цих практикумах ми всі можемо побачитися вперше і в останнє, але те, що ми передаємо один одному в нашій взаємодії, під час спільної смислової роботи, залишається певною цінністю для кожного, орієнтиром, джерелом нових роздумів, можливо, джерелом натхнення, нових дій та ін. Такі практикуми це - невеличка, але повноцінна, дієва, "подорож". Адже необов'язково кожного разу, коли потрібно відновити сили та щось переосмислити, відразу відправлятися в тривалі та складні мандри. Часто в житті, для того, щоб відновитися і перезавантажитися, нам вистачає невеличкої прогулянки на природі, короткої зустрічі з близькою нам людиною, споглядання за квіткою чи сонячними промінями зранку або ввечері, читання улюбленої книжки тощо... 

Важливим в цих практикумах є також можливість через роботу з метафорою та актуалізуючими спрямовуючими запитаннями подивитися на себе та свою ситуацію з різних кутів та площин. "Погляд зверху" додає нового розуміння в баченні своєї ситуації та допомагає її сприйняти більш цілісно, з позиції Свідка...