Передмова
Фрагмент дитячої пісочної історії, яка виникла під час психологічної роботи з дитиною разом з вільною грою (з власного архіву)
Книга Марії Луїзи Нюш «Гра з глибини душі. Про здатність дітей гратися в зцілюючі ігри» була видана в Києві видавництвом "НАІРІ" у 2021 році - під час COVID-19, до початку повномасштабного вторгнення в Україну. Я її придбала відразу, як вона вийшла з друку, але їй прийшлося кілька років почекати свого часу в моїй бібліотеці. На той момент я не працювала активно з маленькими дітьми як психолог, тому занурення в досвід автора книжки не було тоді таким актуальним для мене. Вперше я її прочитала майже на одному диханні, за кілька днів, в червні 2025 року, під час роботи над статтею про вільну гру дошкільників в психологічній практиці та узагальнення власного практичного досвіду психологічної роботи з дітьми різного віку, серед яких були і діти дошкільного віку.
Чудова книжка – вона нагадує світу дорослих, які намагаються все регламентувати і контролювати, про важливість вільної гри для повноцінного розвитку дитини. Автор характеризує цю гру як таку, яка йде з глибини душі дитини, і вважає, що це – «скарб, який живе в кожній дитині й чекає, коли йому дозволять проявити себе». Мені пощастило цей скарб побачити в моментах спонтанного проявлення вільної гри під час психологічної роботи з маленькими дітьми; на моїх індивідуальних заняттях цьому сприяла терапевтична пісочниця - вона ніби була тим «інтермедійним простором», в який дитина занурювалася до самозабуття, щоб повернутися трохи оновленою, збагаченою, зціленою. Я не відразу зрозуміла, що відбувається, але інтуїтивно відчувала важливість такої гри для дитини і не заважала, обережно спостерігаючи, з довірою і трепетом...
В книзі звертається увага на проблему зникнення вільної гри з життя сучасних дітей – і це не є сумом тільки авторки, представниці вальдорфського світу з відповідним образом здорового дитинства. В своєму паралельному аналізі наукових статей самих різних авторів я звернула увагу на універсальність і глобальність цієї проблеми... Цікаво, що гра і розмаїття ігор є в нашому сучасному світі в різних проявах і формах, але це переважно регламентовані дорослими ігри, вони мають свій сенс, але не можуть замінити для маленької дитини вільну гру, яка йде не від дорослого, а від неї самої...
Книга написана легко і жваво, з великою кількістю ілюстрацій (світлини, як зображують дітей, захоплених грою), що робить її тепліше і цікавіше для читача.
Ключові теми
Автор розкриває сутність вільної гри дитини на основі власного багаторічного практичного досвіду. Зміст торкається таких питань:
• Як створити ігровий настрій та ігровий простір?
• Як дорослому бути провідником у вільній грі так, щоб все не зіпсувати?
• Як навчитися розуміти мову дітей, образи, які спливають у грі?
• Що вбиває вільну гру і заважає їй проявитися?
• Про гру з «нічим» і «Про значення гри з лялькою» та ін.
Цінним також є те, що в книзі наводиться багато описів роботи з реальними дітьми, що дозволяє наочно побачити, як завдяки вільній грі й дбайливому супроводу з боку досвідченого дорослого (автора книги) дитина виражає себе, несвідомо «перепрацьовує» і перепроживає різні етапи свого життя, соціальний досвід, в тому числі травматичний для неї.
Фрагмент дитячої пісочної історії, яка виникла під час психологічної роботи з дитиною разом з вільною грою (з власного архіву)
Деякі цитати з книжки
Фрагмент дитячої пісочної історії, яка виникла під час психологічної роботи з дитиною разом з вільною грою (з власного архіву)
Фрагмент дитячої пісочної історії, яка виникла під час психологічної роботи з дитиною разом з вільною грою (з власного архіву)
«Чим уважніше ми ставимося до сутності дитини і до того, що вона хоче нам сказати, тим свідоміше ми маємо поводитися з нею, і тим сміливіше і наполегливіше ми маємо захищати її гру, створювати для неї сприятливу атмосферу, щоб вона справляла оздоровчий вплив на її розвиток. Тим самим ми обираємо шлях, який не є масовим; так, часто це непросто, але в будь-якому випадку це неймовірно збагачує та дає свіжі сили – нам та нашим дітям.
Діти будуть за це нам вдячні» (с.6).
«Щоб поринути в область почуттів, потрібно сповільнити темп життя» (с.8).
«Одночасно з надлишком руху діти відчувають дефіцит життєвої сили» (с.9).
«Гра, що йде зсередини, – це засіб, який необхідний дітям для збереження їхньої внутрішньої рівноваги» (с.10).
«Чим іграшка досконаліша, тим сильніше вона губить гру дитини» (с. 10).
«...саме у вільній грі закладається свобода людини» (с. 11).
«Найважче у супроводі таких ігор – це дозволити дитині самостійно вести гру, повністю довіритись тому, що у грі спливає щось лікувальне, щось, що вказує на подальший шлях» (с. 15-16).
«...життєрадісну, звернену в майбутнє дитину, яка від самого початку живе в кожній людині, ніщо у світі не в змозі зруйнувати» (с. 26).
«Набагато більше спонукань для гри дитина отримає від тата, що прибирає в саду листя, ніж від тата, що збирає «лего» (с. 39).
«Не можна змусити дитину грати. Гра – це подарунок» (с. 40).
«Поки дитина грає, вона здорова, тому що вона постійно грає так, щоб залишатися здоровою» (с.50).
«Ранній інтелектуальний розвиток дитини призводить до послаблення життєвих сил» (с. 66).
«Для того, щоб по-справжньому супроводжувати вільну гру, потрібні витончена інтуїція, дар спостережливості, гнучкість, знання про закони розвитку дитини, художній смак, чуткість, натхнення, любов і глибока довіра» (с.66).
«У всьому, що ви робите з дітьми, критерій корисності вимірюється питанням: чи це живе?» (с.74).
«...навіть дуже розумні діти, позбавлені почуття захищеності та вільної гри, не розвивають ні ініціативність, ні креативность» (с. 85).
«Якщо вже ми неодмінно хочемо сприяти чиємусь розвитку, то давайте сприяти власному» (с. 85).
«Грати для дитини – означає не мати щось (машинку на батарейках), а будувати самій, постійно бути в процесі» (с. 86).
***
Фрагмент дитячої пісочної історії, яка виникла під час психологічної роботи з дитиною разом з вільною грою (з власного архіву)
Ця книжка буде корисною як батькам, так і фахівцям, які працюють з дітьми (педагогам, психологам, психотерапевтам, лікарям, соціальним працівникам, логопедам та ін.).
Батькам вона допоможе зрозуміти користь вільної гри для гармонійного розвитку дитини, замислитися над тим, як не заважати прояву цього скарбу в житті їхньої дитини, згадати власне дитинство з іграми, які їх захоплювали і були частиною їхнього життя.
Фахівцям ця книжка нагадає про те, що в роботі з маленькими дітьми не все має бути регламентованим і відбуватися «за протоколом» («за інструкцією», «за планом роботи» тощо); стане поштовхом для розвитку споглядального ставлення до терапевтичного (виховного, лікувального...) процесу, в якому задіяна маленька дитина.
Наша відповідальність – дорослих – зберегти вільну гру в житті дітей, а для цього потрібно спочатку зрозуміти, що без неї – неможна, навчитися її розпізнавати, підтримувати... - Саме про це ця книга – про «гру, яка йде з глибини душі»...
Книжку можна придбати на сайті видавництва "НАІРІ": https://nairi.org.ua/igra-iz-glubiny-dushi/
@Тетяна Бородулькіна